Хто відповідає за запізнення дитини до школи?
Дитині вигідно вважати, що за його запізнення в школу відповідають батьки. У цьому випадку вона може спокійно все проспати, а якщо проспить, то може звинуватити маму, що вона її не розбудила. Якщо копнути глибше, то у мами теж є внутрішня вигода цю відповідальність на себе звалити: в цьому випадку вона відчуває себе турботливою мамою, якої потребує її дитина. Вона відчуває свою необхідність.
Щоб питання із запізненнями вирішити грамотно, дайте відповідь собі на головне питання, кого ви виховуєте: майбутнього дорослого або вічну дитину? З цієї точки зору здається більш правильним, якщо відповідальність за запізнення була б таки на дитині. За віком їй це вже доступно (коли їй треба – вона себе підніме сама,адже так?), З точки зору її дорослішання – корисно. Більш того – необхідно. Значить – нехай це буде її відповідальністю.
Звичайно, з вас відповідальність теж ніхто не знімав, але ви відповідаєте за інше. Ви відповідаєте не за те, щоб ваша дитина не спізнювалась, ви відповідаєте за те, щоб дитина взяла на себе відповідальність за прихід до школи вчасно – і за свої запізнення. Можете їй допомогти – допоможіть їй лягати вчасно (тобто раніше. Найкраще – о 10 вечора) і привчіть її включати будильник.
Це теж нескладно: ввечері приходьте сказати їй "На добраніч” і звертаєте її увагу на будильник. Якщо будильник буде стояти не поруч із постіллю, а подалі, на столі, то кожного разу вставати і включати будильник дитині скоро набридне. І вона почне включати його самостійно. Якщо ви під впливом докорюючих очей дитини, якій дорослішати зовсім і не хочеться, починаєте відчувати почуття провини, "включіть голову”. І ще раз обміркуйте, за що ви плануєте відповідати, а за що – ні.
Часто буває, що ми беремо відповідальність за інших людей і опиняємося повністю безвідповідальні по відношенню до самих себе. Якщо ви почали опікати свою подругу, брак вашої уваги можуть почати відчувати ваші діти і ваш чоловік. Або – страждає справа. Відповідальність – це вантаж, і якщо ми беремо на себе якусь важку ношу, ми вже, можливо, не впораємося з чимось іншим. У цих випадках потрібно визначатися, потрібно робити вибір: за що нам варто брати відповідальність, а за що – не варто. Тому що це вже надмірне навантаження. У разі такої ситуації з дитиною і школою ви, можливо, скажете собі так: "Моя особиста відповідальність – виховати не матусиного синочка, а людину, здатну брати на себе відповідальність за своє життя. За це я відповідаю, це я робити буду!”